Хірургія рефлюксу

Хірургія рефлюксу завтра у віденській приватній клініці – Інтерв’ю з професором доктором Шоппманном з Віденського медичного університету

Чи можете Ви розповісти нам про те, як розвивалася хірургія рефлюксу за останні роки і яких успіхів Ви досягли у своїх дослідженнях?

Prof. Dr. Schoppmann: Тут є кілька моментів, які варто відзначити. Дуже важливою є висока ступінь спеціалізації в цій галузі. Були створені центри лікування рефлюксу, які не тільки спеціалізуються, але й працюють на міждисциплінарній основі. Ці центри об’єднують лікарів різних спеціальностей — гастроентерологів, радіологів, хірургів, дієтологів і фізіологів, які співпрацюють, щоб досягти найкращих результатів лікування. Хірургія рефлюксу вимагає високого рівня командної роботи.

Які технічні розробки відіграли важливу роль останнім часом?

Prof. Dr. Schoppmann: Відбулися значні технічні інновації. Сьогодні хірургія рефлюксу майже виключно мінімально інвазивна. Нові медичні вироби не тільки спростили та стандартизували операції, але й зменшили побічні ефекти. Інша розробка стосується відбору пацієнтів. Наукові досягнення допомогли нам краще зрозуміти та виміряти патофізіологічні механізми рефлюксної хвороби, що дозволяє нам ставити більш точні діагнози.

Яка структура пацієнтів? Скільки людей страждають на рефлюкс?

Prof. Dr. Schoppmann: Вважається, що приблизно 15-20 % населення західних країн страждає на патологічний рефлюкс. Рефлюкс є одним з найважливіших захворювань, пов’язаних із способом життя. ВІДКРИТТЯ ДОСЛІДЖЕНЬ: Фото: Катаріна Ліндбіхлер ЖУРНАЛ приватної медицини 1/2024 21 викликаних такими факторами, як надмірна вага, підвищене споживання цукру та вуглеводів, а також генетичні впливи. Наприклад, у деяких сім’ях спостерігається знижений рівень експресії колагену, що збільшує ймовірність розвитку рефлюксу.

Чи бачите ви в робототехнічній хірургії можливість розвитку в майбутньому?

Prof. Dr. Schoppmann: Так, майбутнє хірургії рефлюксу, безсумнівно, пов’язане з робототехнікою. Ми вже використовуємо робототехніку і будемо робити це ще частіше в майбутньому, особливо при тривалих операціях. Дані показують, що роботоасистована хірургія має переваги, особливо при великих грижах стравохідного отвору діафрагми та параезофагеальних грижах.

Які виклики ви бачите в сучасній хірургії рефлюксу і як ваші дослідження можуть допомогти їх подолати?

Prof. Dr. Schoppmann: В останні роки ми зосередилися на чіткому визначенні структурних змін у пацієнтів, які призводять до рефлюксної хвороби, що потребує лікування. Важливими причинами є грижа стравохідного отвору діафрагми та проблеми нижнього сфінктера стравоходу. Крім того, ми порівнюємо нові техніки, такі як імплантація магнітного кільця, силіконової кульки та електричного стимулятора, з традиційними операціями, щоб знайти найкращий метод лікування.

Які показники є важливими для того, щоб пацієнт був включений у вашу дослідницьку програму?

Prof. Dr. Schoppmann: Точний анамнез симптомів та об’єктивна оцінка рефлюксної хвороби мають вирішальне значення. Такі методи, як відеокінематографія ковтання, високороздільна манометрія, планіметрія та імпеданс-pH-метрія, допомагають нам поставити точний діагноз. Окрім хірургічного лікування, важливу роль відіграють також етіологічні заходи та адаптація способу життя. Крім того, інгібітори протонної помпи в багатьох випадках є дуже ефективними, хоча їх тривале застосування сприймається критично.

Яку роль відіграє міждисциплінарна співпраця у вашій дослідницькій групі?

Prof. Dr. Schoppmann: Співпраця з колегами-гастроентерологами, ЛОРами, стоматологами та радіологами є надзвичайно важливою. Ця міждисциплінарна співпраця дозволяє нам оптимізувати первинну діагностику та проводити дослідження і наукові роботи на високому рівні.

Як результати ваших досліджень можуть вплинути на клінічну практику?

Prof. Dr. Schoppmann: Об’єктивні методи, такі як планіметрія та манометрія з високою роздільною здатністю, а також інтраопераційні вимірювання покращують наше розуміння рефлюксної хвороби та її лікування. Ці об’єктивні параметри дозволяють нам порівнювати різні методи та обирати найкращі підходи до лікування. Наші результати показують, що молодші пацієнти з коротшою історією хвороби отримують користь від хірургічного лікування і часто відмовляються від тривалої медикаментозної терапії.

Наостанок, які надії та цілі ви маєте щодо майбутнього своєї роботи в цій галузі?

Prof. Dr. Schoppmann: Наша мета – подальша спеціалізація, централізація та персоналізація лікування рефлюксу, а також розробка чітких критеріїв відбору для оперативних втручань. Австрія має хороші позиції на міжнародному рівні. Заснування п’ять років тому Європейського товариства з вивчення передньої частини шлунка (EFS) зробило наш центр відомим на міжнародному рівні та дозволяє нам проводити дослідження та наукові роботи на найвищому рівні.