Прецизійна медицина в діагностиці та терапії раку

Розвиток прецизійної медицини в діагностиці та терапії раку

Роки прогресу в лікуванні раку до початку цього століття базувалися на загальноприйнятій стратегії лікування, яка могла застосовуватися однаково до всіх пацієнтів. Це були ефективні хіміотерапії, які застосовувалися в комбінації, можливо, вже тоді супроводжувалися імунологічною терапією у вигляді антитіл, які застосовувалися, зокрема, при карциномах лімфатичних вузлів – лімфомах – та при певній формі раку молочної залози. Ця форма комбінованої терапії – чи то в поєднанні різних хіміотерапевтичних препаратів, чи то в поєднанні з антитілами – призвела до значного поліпшення прогнозу та показників виживаності порівняно з попередніми, менш поширеними формами лікування: так, з 1960 по 2000 рік 5-річна ймовірність виживання при раку легенів зросла з 12 до 18%, при лімфомах – з 40 до 82%, а при раку молочної залози – з 63 до 82%.

Проте справжній прорив у лікуванні раку відбувся завдяки функціональній радіологічній діагностиці, що поєднує комп’ютерну томографію та ядерну медицину у вигляді ПЕТ-КТ-досліджень, а також молекулярній патологічній діагностиці, що базується на результатах Cancer Genome Atlas – продовження Human Genome Project.

Cancer Genome Atlas створив «карту» молекулярних, генетично визначених властивостей, які регулюють ріст пухлин, частково абсолютно різними способами. На основі Cancer Genome Atlas та виявлених молекулярних змін було створено абсолютно нову концепцію класифікації видів раку: на основі цих досліджень було з’ясовано, що, наприклад, карциноми легенів, рак молочної залози, рак товстої кишки, а також чорний рак шкіри – злоякісна меланома – можуть бути розділені на підгрупи залежно від їх молекулярних властивостей: Таким чином, сьогодні можна стверджувати, що рак легенів складається не з декількох гістологічних підгруп, як раніше, а з безлічі карцином з різними молекулярними властивостями, які потребують відповідної молекулярно-націленої терапії. Згодом цей підхід отримав назву «прецизійна медицина», оскільки терапія точно націлена на виявлені молекулярні зміни. Звичайно, такий терапевтичний підхід вимагає необхідних ліків, які цілеспрямовано інактивують активовану молекулу, що призводить до неконтрольованого росту пухлини.

В результаті цього з 2010 року Європейське агентство з лікарських засобів зареєструвало близько 150 препаратів, які спрямовані саме на такі молекулярні зміни, що сприяють розвитку раку. Таким чином, при наявності та виявленні молекулярних змін у пухлинній клітині можна цілеспрямовано запобігти її росту та безперешкодному поширенню в інші органи, крім органу походження – класичні властивості ракових захворювань – за допомогою таблетованої терапії. Однак часто відбуваються зміни цих молекулярних мутацій, внаслідок чого спочатку застосований лікарський засіб перестає діяти. У таких ситуаціях або знову проводять біопсію пухлинної тканини і проводять нове молекулярне дослідження, або проводять так звану «рідку біопсію», під час якої за допомогою забору крові виявляють зміни в пухлинній ДНК, що циркулює в крові – циркулюючої ДНК пухлини, які можуть бути пов’язані з новою молекулярною мутацією пухлини, яку, можливо, можна знову лікувати за допомогою цільових ліків.

Ще одним досягненням останніх 15 років є клінічне застосування лабораторних досліджень, згідно з якими пухлини здатні інактивувати імунну систему, спрямовану проти них. Це призводить до виснаження імунної системи, що, в свою чергу, сприяє безперешкодному росту і поширенню пухлин. Проти властивості пухлини активно паралізувати імунну систему були розроблені антитіла, здатні активувати імунний захист організму проти відповідної пухлини. Цей принцип працює не для всіх видів раку, а тільки для тих, які мають певні властивості, які, однак, ще не до кінця вивчені. Ця концепція терапії особливо добре працює при карциномах легенів, карциномах нирок, пухлинах верхніх відділів травного тракту або при прогресуючому раку сечового міхура, а також при чорному раку шкіри – злоякісній меланомі. З огляду на те, що в цьому контексті певні властивості пухлини також можуть передбачати довгострокове виживання пацієнтів, ми також говоримо про «прецизійну медицину». Вона здатна забезпечити довгострокове виживання пацієнтів, які раніше швидко помирали від захворювання, наприклад, від раку легенів.

«Тераностика» як важлива складова прецизійної медицини

Нарешті, слід згадати про «тераностику» як важливу складову прецизійної медицини, в якій за допомогою ядерно-медичних втручань, які спочатку використовувалися тільки для діагностики на основі ПЕТ-КТ, також вживаються терапевтичні заходи. Це стає все більш успішним і ефективним у разі прогресуючого раку простати.

Таким чином, за останні два десятиліття онкологія повністю перейшла від стратегії «один розмір підходить всім» до підходу, який точно націлений на особливості пухлини. Такі «точні» кроки призвели до того, що з 2016 року щорічно, і вперше, смертність від раку зменшується приблизно на 2% на рік.